13 квітня 2026 року в межах співпраці з французькими медіа мені разом із колегою Патрісом Майоном пощастило відвідати Паризький зоопарк у Венсені. Приємний бонус для нашої братії: збір інформації для журналістів тут абсолютно безкоштовний — вхід вільний за прескартою.
Від кліток до природних парків: історія трансформації
За площею Венсенський зоопарк займає близько 15 гектарів (це навіть трохи менше за Київський). Його заснували ще у 1934 році, але з часом застарілі та тісні умови утримання звірів змусили адміністрацію піти на радикальні зміни.
У 2008 році всіх мешканців евакуювали до інших локацій, і стартувала масштабна шестирічна реконструкція. У 2014 році оновлений комплекс знову відчинив двері, але вже із зовсім іншою філософією. Тепер тут панують стандарти European Association of Zoos and Aquaria (EAZA), а сам зоопарк є активним учасником європейських програм із розведення рідкісних видів (EEP).
Світ без ґрат та робот серед пінгвінів
Перше враження — ти опиняєшся у справжньому дикому лісі. Ніяких залізних кліток: навколо вирує зелень, шумлять водоспади.
- Лами та мари мають власний куточок із гірським ландшафтом, де вони успішно співіснують і, до речі, нещодавно дали потомство.
- Біля гігантського акваріуму з пінгвінами — аншлаг. У будні дні групи школярів із захватом спостерігали, як птахи віртуозно кружляли просто над їхніми головами, залишаючи за собою вихори бульбашок.
Цікава деталь: прямо серед пінгвінів курсував маленький колісний робот. Виявилося, це частина наукового експерименту — дослідниця пише дисертацію про реакцію пернатих на технологічні подразники. Механічний гість дзижчав, а пінгвіни намагалися тримати від нього дистанцію.
- Хижаки у траві: щоб розгледіти лева в густих чагарниках його величезного вольєра, довелося зачекати. Замість решіток тут — товсте оглядове скло, через яке на відвідувачів ліниво позіхала пума.
- Жирафи ділять територію розміром із два футбольних поля разом з іншими видами тварин, чудово ладнаючи в напіввільних умовах біля великої водойми.
Простір для життя та творчості
Символом зоопарку є величезна водойма зі штучною 65-метровою скелею, де мешкають гірські вівці та муфлони. Всередині конструкції підтримується особливий мікроклімат, аби тварини почувалися комфортно під час негоди.
Прогулюючись далі, можна побачити, як група літніх людей малює пейзажі (колись на цих же алеях надихався сам Пікассо), поки діти бавляться у рослинному лабіринті. Поруч кромкач (птах-носоріг) діловито тримає у масивному дзьобі білу мишу.
А ще тут повністю прозора ветеринарна операційна. Будь-який перехожий крізь скло може побачити сучасне обладнання: від апаратів ШВЛ до ультразвукової діагностики.
То чому ж у Парижі немає слона?
Побачивши порожній простір, я не втрималася і запитала доглядача: «А де ж слон?» Відповідь виявилася простою та водночас глибокою.
Площа у 14-15 гектарів за сучасними європейськими нормами є замалою для комфортного життя таких гігантів. Керуючись принципом гуманності, під час реконструкції адміністрація свідомо відмовилася від їх утримання, евакуювавши слонів до більших європейських заповідників та зоопарків.
Чому цей досвід важливий для України?
Ця поїздка та спілкування з керівництвом Венсенського зоопарку дали мені безцінний досвід, який ми прагнемо перенести в Україну. Ми продовжуємо боротьбу проти неналежних умов утримання тварин в Одеському зоопарку.
Наша мета — змусити місцеву владу вийти на офіційний діалог із міжнародними організаціями. Спільно з Олександрою Гарбар, як члени профільної комісії, ми вже передали до департаменту перелік європейських асоціацій, готових допомогти Одесі реформувати звіринець за гуманними стандартами.
Нагадую: наші мирні акції «Ми живі — ми не експонати» проходять щосуботи о 13:00 біля будівлі Одеської міської ради. Долучайтеся!
P.S. Спробуйте відшукати лева на фото! 😉
#зоопаркпариж #венсенськийзоопарк